Батьківські збори в старшій групі на тему «Формування адекватної самооцінки дошкільника – одна із складових особистісної готовності до школи»

26.Вер.2018
Батьківські збори в старшій групі на тему «Формування адекватної самооцінки дошкільника – одна із складових особистісної готовності до школи»

Батьківські збори в старшій групі

на тему «Формування адекватної самооцінки дошкільника –

одна із складових особистісної готовності до школи»

“Моя мама поставила б мене на найвищу сходинку. Вона мене найбільше любить. Я буваю неслухняна, я трішки хитренька. Я не завжди гарно пишу, буваю неуважна… Але мама мене все одно любить, бо я її дитина. Я знаю це … своїм серцем. І тато мене любить. Він грається зі мною, навіть коли дуже втомлений, і не кричить, коли я роблю щось не так…”. Це слова дитини, яку попросили оцінити се­бе з власного погляду і з позиції значущих для неї людей. Наведені вище слова семирічної Ганнусі дають у загальному вигляді уявлення про родинну атмосферу, в якій росте та виховується дів­чинка. Втім подібні відповіді трапляються не часто.

Саме в період так званої «малої кризи», тобто на етапі переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку, в дітей відбуваються особливо істотні зміни. Йдеться насамперед про розвиток самооцінки як найважливі­шої особистісної інстанції, яка дає змогу контролювати власну діяльність з погляду нормативних критеріїв, буду­вати свою поведінку відповідно до соціальних норм. Са­мооцінка — це та значущість, якою дитина наділяє се­бе загалом, а також окремі свої якості — особливості діяльності, поведінки, особистісних проявів. Вона іс­тотно впливає на особистісний розвиток дитини, її взає­мини з оточенням, створює основу для сприйняття нею своїх успіхів-невдач, для становлення рівня її домагань, формування самоповаги.

Таким розумним словом називається ставлення людини до самої себе. І складається це ставлення, як мозаїка, з безлічі окремих шматочків. Наприклад, як дитина оцінює свою зовнішність? Вона вважає себе гарною, негарною, такою як всі, гарною, як мама або як принцеса? Або вона Вам відповідає, що не знає, гарна вона чи ні?

Якщо Ви поставите дитині питання, наскільки вона розумна, то теж почуєте, як вона оцінює свій інтелекту­альний потенціал. Звичайно, така самооцінка — резуль­тат порівняння себе зі своїми однолітками, з дорослими. А ще — відбиток Ваших оцінок свого маляти. Тобто, залежно від того, наскільки часто й щиро Ви дитину підбадьорюєте і підтримуєте, самооцінка в неї буде високою або низькою.

У якому віці дитина вже здатна дати оцінку собі, своїм особистісним якостям? Напевно, років після трьох. І найчастіше в цьому віці ми від неї почуємо: «Я — найрозумніша! Я — найкрасивіша!»

А років у п’ять—шість картинка змінюється. І дитина може Вам сказати, що не знає, яка вона. Або розповідає, що вона не розумна, не щаслива… Отут-то і потрібно замислитися батькам.

Коли може виникнути низька самооцінка? Коли Ви часто сварите малюка, і він почуває, що чомусь не від­повідає Вашим очікуванням. Коли Ви порівнюєте його з іншими дітьми не на його користь: «От Мишко добре їсть. А ти сидиш третю годину над тарілкою». А після порівняння себе з дорослим малюк і зовсім засмучуєть­ся. Звичайно, де йому суперничати з дорослими?

До чого може призвести занижена самооцінка в майбутньому? До того, наприклад, що Ваша дитина не зможе відстояти свою точку зору, не стане лідером у класі, що їй буде складно налагоджувати взаємини з людьми із позиції впевненої в собі людини.

Часто запитують: «А якщо дитину увесь час хвалити й говорити, що вона гарна, раптом тоді її самооцінка стане занадто високою?» Але хвалити потрібно тільки за справу. За те, що дитина робила щось само­стійно, за те, що зробила добрий учинок… І ніхто не говорить, що не потрібно звертати увагу на погану поведінку. Тільки не принижуйте дитину, не карайте її фізично.

Діти, які постійно зазнають приниження і фізичного по­карання зі сторони батьків, ви­ростуть скоріше агресивними або невпевненими в собі, ніж самодостатніми.

А якщо все ж таки само­оцінка у дитини висока й на­віть занадто? Таке теж буває. Що було для цього причи­ною?

Найчастіше можна поба­чити дітей із високою само­оцінкою в родинах, де дитина єдина і все обертається довко­ла неї одної. Можна, звичайно, припустити, що така дитина виросте лідером… Але в житті все виявляється не так, тому що така дитина, потрапляючи в дитячий колектив, отримує адекватну оцінку своїх якостей. І виникає стрес. «Виявляється, я не най-най»,— думає дитина.

Малюк повинен почувати, що його люблять, що він потрібний своїм батькам. Що вони люблять його незалежно ні від чого. Тоді він і сам до себе буде ставитися добре.

Психологічними дослідженнями доведено: найважливі­шим джерелом формування самооцінки у дітей є оцінки, які даються їм іншими людьми, особливо важливі, значу­щі при цьому оцінні судження авторитетних осіб. Тому розвиток адекватної самооцінки, правильної самоорієнтації дитини у своїх силах, уміннях, можливостях значною мірою залежить від об’єктивності зовнішніх оцінок.

Найавторитетнішими для 6-7-річного малюка є рідні люди. Значення сім’ї у формуванні самооцінки дитини, становленні особистості величезне, адже її уявлення про саму себе починають формуватися задовго до вступу до школи. У родині, по-перше, об’єднані люди різного віку, статі, роду занять (що значно розширює діапазон впли­вів); по-друге, дорослі члени родини можуть впливати на малюка в різних життєвих ситуаціях — у власному домі, на вулиці, у гостях, у відпустці (це робить сімейні впливи різноманітними і гнучкими); по-третє, однією дитиною, як правило, опікуються кілька дорослих (у школі чи дитя­чому садку це співвідношення — не на користь індивіду­ального розвитку). Зрозуміло, лише структура сім’ї, кі­лькісний склад не визначають її виховних впливів, оскільки провідним чинником тут є якісні характеристики — гар­монійність взаємин між членами родини, позитивний пси­хологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, висо­кий рівень культури.

Часто самооцінка першокласників дуже завищена. Дитина вважає себе найкращою, вона ще не помічає чеснот інших дітей, їй важко порівнювати і співставляти свої досягнення з досягненнями інших. Це при­йде дещо пізніше.

Основний критерій оцінки ровесників у молодших школярів — їхня успішність, їхні учнівські вміння і навички. Тому часто, запитуючи першокласників: «Із ким ти дружиш?», — можна почути: «Я дружу з Ірою, тому що вона добре вчиться і красиво пише».

Самооцінка в молодшому шкільному віці формуєть­ся, головним чином, під впливом оцінки вчителя (бо він для дитини дуже значущий). Особливого значення діти надають не своїм інтелектуальним здібностям, навчальним досягненням, а тому, як їх оцінюють інші. Молодшим школярам дуже важливо, щоб по­зитивна оцінка їхньої особистості була загальнови­знаною, що створює і певні складнощі.

Батькам надзвичайно важливо зайняти правильну позицію щодо успіхів і невдач дитини. Якщо дитина невпевнена у своїх силах, якщо вона тяжко пережи­ває свої невдачі у навчанні, важливо підбадьорити її, запевнити, що якщо вона докладе певних зусиль і буде старанною, то подолає труднощі і невдачі. І, тільки-но з’являться принаймні невеликі зміни у поведінці ди­тини, їх необхідно відзначити. Для дитини схвалення батьків, учителя — дуже важливе.

Якщо дитина самовпевнена, занадто вихваляється своїми досягненнями, стає краще видно і її недоліки. Отже, із розвитком особистості дитини ви можете по­мічати, наскільки точнішим стає її знання про себе, розвивається уміння адекватно ставитися до своїх умінь і здібностей.

Особистісні зміни, зумовлені низькою самооцінкою дитини, в міру дорослішання поглиблюються і закріплюються у її свідомості, характері, поведінці. Спрогнозувати подальші події за таких умов неважко. Людина із заниженою самооцінкою через свою невпевненість постійно очікує приниження, обману, насмішки, обра­зи. Захищаючись, вона ховається за стіною недовіри, занурюється у хворобливий стан самотності та ізоля­ції. Це неминуче породжує апатію, млявість, байдужість до себе й оточення. Таким людям важко бачити, чути, ро­зуміти інших, чітко мислити І приймати самостійні рішен­ня, тому вони або принижуються перед іншими, потрапля­ють у цілковиту сліпу залежність, або ж, навпаки, грубо і деспотично придушують інших. Низька самооцінка спри­чинює постійний страх — незмінний супутник недові­ри й самотності. Цей страх блокує активність людини, створює непереборні перешкоди на шляху подолання жит­тєвих труднощів. Людина, скута страхом, накопичує досвід неуспіху, помилок, поразок, що створює підґрунтя для по­чуття повної безнадії і спонукає до вживання алкоголю, нар­котиків. Деструктивна поведінка, в свою чергу, відкриває шлях до правопорушень та злочинності. Оскільки система родинних стосунків залежить від архітекторів сімейної спо­руди—батьків, то не виключено, що дорослі із заниженою самооцінкою, швидше за все, створять неблагополучну сі­м’ю. Отже, виходить замкнуте коло.

Що робити батькам, щоб самооцінка дитини була нормально

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
  • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
  • Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
  • Не сварити і не карати фізично.
  • Частіше хвалити (за справу).
  • Не говорити: «Ти — нечупара!», «Ледар», «Дурень».
  • Говорити про те, як Ви її любите й доводити свою любов реальними

справами.

  • Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить або він опановує нову справу.

Пам’ятайте: У формуванні самооцін­ки роль сім’ї — величезна. Уявлення дити­ни про себе починають складатися задовго до школи. Умови виховання дитини в сім’ї і дитячому садку, а потім у школі суттєво впливають на формування в неї самооцінки, від якої багато в чому залежатиме поведінка дитини в різних життєвих ситуаціях.

Батьки — це вчителі у найважливішій школі на світі — школі становлення особистості. Тут немає вихідних і канікул, їм доводиться виконувати свої обов’язки 24 години на добу, 365 днів на рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

error: Content is protected !!